Если судьба уготована Богом//То чья же это импровизация? (И.И.)
Оой…
Ну вот. Я. Более спокойная и отвлеченная от вчерашней путаницы сегодняшней приятной пустотой. Правда, плутанина нікуди не поділась, але якось спокійніше і мрійливіше себе почуваю... Це все – непоганий настрій. Дякую, до речі, за пособництво в цьому напрямку
Щодо всього того – закоханість, здається, таки народжується, бо багато думаю, переважно з різними приємними епітетами поруч, і – навіть ревную!.. Це вже зовсім – ку-ку...
Але зара в мені чомусь впевненість, що все буде добре. Мабуть, тому що чудеса ж таки є, і я, можна сказати, стала знаходити тому підтвердження.
Зранку думала з легкої подачі про різні приємності: як то фартушок і його ліквідація, як то краса ліній і силуетів... Дивно, але останнім часом зовсім не відчуваю власне хіті, але відчуваю велике бажання ніжності, високе моральне збудження. Це, я думаю, чудово.
А хвилює питання ще: чи можна ж таким чином закохатися? З одного боку – буває, але мене не полишає думка, що це може просто бути захват. Чи все можна вловити так? Дивно. Пишу ніби щиро свої питаннячка, а в голові лунає: „Так. Можна. Нащо питаєш?”
Тепер шлях один – перевірити на практиці по тому, що почуватиму далі. Нащо гадати: починається/не починається? Ще дуже багато часу попереду.
Тим більш, хто знає, що буде окрім того. Цілком можливо, що все перекриється іншою. Іншою темою.
Ну вот. Я. Более спокойная и отвлеченная от вчерашней путаницы сегодняшней приятной пустотой. Правда, плутанина нікуди не поділась, але якось спокійніше і мрійливіше себе почуваю... Це все – непоганий настрій. Дякую, до речі, за пособництво в цьому напрямку
Щодо всього того – закоханість, здається, таки народжується, бо багато думаю, переважно з різними приємними епітетами поруч, і – навіть ревную!.. Це вже зовсім – ку-ку...
Але зара в мені чомусь впевненість, що все буде добре. Мабуть, тому що чудеса ж таки є, і я, можна сказати, стала знаходити тому підтвердження.
Зранку думала з легкої подачі про різні приємності: як то фартушок і його ліквідація, як то краса ліній і силуетів... Дивно, але останнім часом зовсім не відчуваю власне хіті, але відчуваю велике бажання ніжності, високе моральне збудження. Це, я думаю, чудово.
А хвилює питання ще: чи можна ж таким чином закохатися? З одного боку – буває, але мене не полишає думка, що це може просто бути захват. Чи все можна вловити так? Дивно. Пишу ніби щиро свої питаннячка, а в голові лунає: „Так. Можна. Нащо питаєш?”
Тепер шлях один – перевірити на практиці по тому, що почуватиму далі. Нащо гадати: починається/не починається? Ще дуже багато часу попереду.
Тим більш, хто знає, що буде окрім того. Цілком можливо, що все перекриється іншою. Іншою темою.