Только что свалила в огород на время. А там так хорошо! Давно я не сидела там просто так.
Просто бабушка смотрела в соседней комнате засідання Верховної Ради. Там, звичайно, як завжди, всяка, вибачте, хуйня. Всі лаються – ніхто не працює. Юля Володимирівна з компанією увімкнули якісь ну, дуже гучні сирени, щоб дістати Литвина. Дістали, він вимагав чогось і наїжджав на Юлю і кумпанію. Мене теж дістали.
Обилие звуков очч заїбло...
Дай, думаю, сходжу в огород. А там ветер шумит листьями… Я прибалдела. Села на диванчик возле летней кухни и «слушала песню ветра»… Супер!
Обожаю красную герань. Такие лепесточки у ее квіточок гарні!!! На сонечку навіть мідним відблискують. Милувалася – аж до німоти... Щось на мене вплинуло це засідання. Його відлуння. Так і тягне змінити розкладку клавіатури. Це, мабуть, сумління заїло через те, що давно не згадую про свій патріотизм
„Україно, ти моя розпука!
Ти моя... тра-та-та... вікова...”
)))